6 золотих правил імпровізації

Імпровізація дуже часто вважається лише частиною чогось більшого. Наприклад, частиною майстерності актора або музиканта. Актор повинен втілювати образ, який для нього придумав драматург або сценарист. Музикант – грати за нотами творів написаних композитором. На перший погляд, імпровізація для них лише можливість відточити свої навички та спрямувати їх на виконання заздалегідь продуманих творів. Але насправді імпровізацію можна виділити у окремий вид мистецтва. Мистецтва створювати щось особливе і цікаве з нічого. У актора імпровізації немає сценарію чи вивченого тексту, немає режисера чи композитора. Є лише його тіло, голос, фантазія, уява, креативність та інші якості та данні, якими нагородила його природа. І тільки свідоме використання усього цього дозволяє імпровізатору створювати новий цікавий світ.

Імпровізація – це потік, але тут є певні правила, для того, щоб керувати цим потоком та бути на гребені хвилі. Пропонуємо вашій увазі 6 найважливіших правил кожного імпровізатора.

Правило перше: Завжди кажи «Так»

Актор імпровізації повинен бути відкритим усьому, що відбувається навколо. Помічати та приймати усе, що пропонують життєві обставини. Брати від життя все по максимум, перетворювати свій досвід на матеріал для творчості. А вийшовши на сцену або майданчик, приймати усе, що пропонує партнер. Бути максимально уважним до того, що відбувається на сцені і говорити «Так» усім обставинам та подіям, що виникають в процесі.

Те саме стосується і навчання. Якщо ви тільки робите перші кроки в оволодінні цим надзвичайним мистецтвом, ви повинні бути максимально відкритими по відношенню до вашого тренера та одногрупників. Якщо ви вирішуєте не робити якоїсь вправи, не говорити якихось слів, не виконувати якихось завдань, ви блокуєте не тільки свій розвиток та засвоєння нових навичок, але й розвиток вашої групи. Тому що кожен учасник – важлива ланка прогресу.

Правило друге: Грай!

Згадайте себе в дитинстві, коли на вашому порозі з’являвся ваш товариш і казав «Пішли грати!», ви миттєво збирались і бігли за ним. Уявіть, якщо зараз хтось постукає у ваші двері і скаже те саме. Як ви зреагуєте? В кращому разі запитаєте «В що грати?» Бо ми стали дорослими, розумними, серйозними та раціональними, залишивши ігри та іграшки для дітей.

Для актора ж гра – це робочий інструмент.

Якщо знову згадати дітлахів, чи мали ви можливість спостерігати, як вони грають? Чи ви можете уявити, що під час гри дитина раптом зупиниться від хвилювання і страху, не знаючи, що робити далі і думаючи як вона виглядає? Граючи, діти перебувають «тут і зараз», вони повністю занурюються в історію, яку самі і створюють. Приходячи на курс імпровізації вам доведеться заново вчитись отак по-дитячому занурюватись в гру.

І якщо ви не маєте на меті стати професійним актором, для будь-якої дорослої людини – гра, це засіб додати трохи творчості у повсякденне життя, можливість творчо вирішувати професійні та особисті задачі, зберігаючи елемент легкості та креативності в найскладніших ситуаціях

Правило третє: Активне слухання

Ще одна дуже важлива навичка для актора – це вміння слухати і чути. В повсякденному спілкуванні ми найчастіше слухаємо інших людей рівно в тій мірі і лише для того, щоб відповісти, але не для того, щоб зрозуміти. Активне слухання – це взаємодія з партнером на всіх рівнях: тілесному, емоційному, інтелектуальному, інтуїтивному. Люди відкриються перед вами в зовсім іншому світлі, коли ви навчитесь чути їх по-справжньому.

Правило четверте: Навчитись помилятись

Робити помилки не так уже й складно, це ми всі вміємо. Найскладніше почуватися файно у цей момент. Саме страх помилитись, зробити щось «не те» і, уже як наслідок цього, виглядати якось «не так», часто заважає людині почуватись вільно в різноманітних ситуаціях і пробувати щось нове. Коли робиш перші кроки в імпровізації саме цей страх часто проявляється найсильніше. Ступор в процесі створення імпровізаційного етюду чи сценки, виникає якраз через це. Зустрівшись із цим страхом, актор втрачає зв'язок з партнером, і мимовільно порушує усі перераховані в даному тексті правила.

Але зустрівшись із страхом ви маєте можливість здолати його. Коли йде страх, на вільне місце приходить натхнення, ви починаєте відчувати задоволення від процесу імпровізації.

Правило п'яте: Довіра

З цим пунктом все дуже просто. Довіра – основа людських взаємин: особистих, ділових, творчих. Імпровізація вимагає певної відкритості, відповідно, якщо ви знаходитесь у середовищі, яке не вважаєте безпечним для себе, перебуваєте з людьми, яким не довіряєте, навряд чи у вас вийде бути відкритим. Тому дуже важливо, щоб усі учасники процесу були доброзичливо налаштовані одне до одного, а атмосфера була максимально дружньою і теплою. І, звичайно, не забувайте про довіру до самого себе.

Правило шосте: Бути командним гравцем